“Клубно-командний чемпіонат Європи 2010 – 2020” – спецпроект ФСУ!

«Якщо українська команда, яка існує менше року, здатна за такий короткий проміжок часу зрости до такого рівня, то я навіть не можу собі уявити, яким буде український сквош в найближчому майбутньому. Ні зволікань, ні роздумів – чітка робота і наполегливість», – Малколм Уіллстроп.

Вперше український клуб виступив на міжнародному рівні в 2010 році й тоді від наших хлопців ніхто не очікував такого яскравого виступу.

“На зустріч з господарями чемпіонату ми вирушили з рішучим настроєм. І викликали фурор, впоравшись з «Pontefract» на його рідних кортах з рахунком 3:1! Завдяки цьому місцеві ЗМІ стали висловлюватись про український сквош як про люту силу. Нас кваліфікували вже не як аутсайдера турніру, а як сильного суперника з достатнім потенціалом. “, – Костянтин Рибальченко.

Не дивно, що легендарний Малколм Уіллстроп, який виховав плеяду найсильніших гравців світового рівня, присвятив нам статтю під назвою «Ukrainian Impress» в своїй колонці чемпіонату Європи.

 Це визнання від майстра стало підтвердженням того, що наша робота гідна і коштувала витрачених зусиль. Справа в тому, що в Англії сквош – це культура, їм займаються з дитинства. У нас же цього виду спорту на той момент було трохи більше 10 років, і те, що хлопці, які вперше взяли в руки ракетки у віці після двадцяти, обіграють засновників сквошу на їхньому полі, було вище його розуміння.

Німеччина – номер №1 клубно-командного чемпіонату Європи

З 2003 року, після того як німецький клуб «Paderborn» у Оденсі перейняв естафету у французького «Капітоль Сен-Клу», лише один раз титул чемпіона Європи відправився не в Німеччину. Це коли шотландський «Aberdeen» в Гетенборзі обіграв «Worms», в складі якого тоді ще були німецькі сквошисти – Йенс і Карстен Шоори. Наприклад, в 2013 році німецький клуб «Worms» висунув на фінал двох італійців, англійця і австралійця – але жодного уродженця Німеччини. І за рахунок цього зміг вдруге поспіль завоювати титул найсильнішого клубу Старого Світу. У той час як в заявці «Mulhouse» було тільки 2 француза (Кастанье і резервіст Жоан Лезо), зате знайшовся 1 німець. Як підсумок, на ККЧЕ 2010-2019 продовжується феєрія клубів з Німеччини.

Так, в цьому і полягає особливість клубного чемпіонату Європи – клуб може заявити кого завгодно, обійшовшись навіть без громадян тієї країни, яку представляє.

Що стосується протистояння нашого тріо: у 2010 році трійку наших гравців Руслана Сорочинського, Костянтина Рибальченка і Дениса Подворного в якості першої ракетки доповнював їх тренер Хедріан Стіфф, а в 2011 році його замінив француз Люка Серме. В якості другого номеру «Петрохолдинг Сквош Клубу» в 2012 році виступав чеський сквошист Ондржей Угерка. Але вже в 2013 році «Петрохолдинг Сквош Клуб», а потім і команда «Willpower» в 2015 році, відповідно, прийняли рішення формувати команду виключно з українців.

КЧЕ: нарощені потужності…

 З року в рік зростає рівень клубного чемпіонату Європи – принаймні, це твердження буде слушним, якщо брати той період часу, коли в боротьбу за право називатися найсильнішим клубом Європи включився «Петрохолдинг Сквош Клуб».

Щорічно турнір збирає велику кількість гравців еліти світового сквошу. Наприклад, тільки з боку засновниці цього виду спорту Англії на корти виходили такі майстри ракетки та м’яча, як французи Грегуа Марш і Матьє Кастанье разом з ветераном Тьєррі Лінку, німці калібру Рафаеля Кандри, Тіма Гарнера, Андре Хашкера і Йенса Шоора, австралієць Девід Палмер, італієць Давіде Бьянкетті та навіть представники Топ-10 рейтингу PSA Нік Меттью і Джеймс Уіллстроп.

Підсумкове становище

Клубно-командний чемпіонат Європи серед чоловіків 2010-2020

Клубно-командний чемпіонат Європи серед жінок 2010-2020